Якщо Микола Костинян висвітлював театральні події виключно на «Буковина Online» і ВКурсі.ком, то це позитивно свідчить про факт зростання значення мережевих ЗМІ в житті регіону.
У даному випадку знаковішим є зростання значення театру не стільки для ЗМІ, скільки взагалі для певної категорії молодих людей, що свідчить також про формування нехай і нечисельної, однак стійкої групи зацікавлення мистецьким процесом (багато в чому акумульованої літературною спільнотою навколо «Literatur Cafe»).
я не згідний з формулюванням «для вкурсі.ком».
я висвітлював тут це У СВОЄМУ ОСОБИСТОМУ блозі, для читачів мого особистого персонального блогу;
якшо у мене є блог на блогспоті — це ж не означає, шо я висвітлюю події для блогспот.ком чи, наприклад, для livejournal.com?:)
Цитата: "… На «Буковина Online» і ВКурсі.ком..." — не помічено «для». Втім, позиціонування ведення свого блогу як строго індивідуального або ж розгляд його в контексті більшої спільноти (в даному випадку блоги ВКурсі.ком, на відміну від «LiveJournal» чи «BlogSpot», пов'язані в єдину систему) — становить, швидше, особисту преференцію авторів. Для більшості ВКурсі.ком усе-таки є першочергово комунікативною спільнотою. В майбутньому вдосконалення функціоналу мережі дозволить розвинути цю диверсифікацію.
дійсно, прогледів:)
у меншій мірі, але, мабуть, те саме.
якби вкурсі як площадка була закрита для перегляду незалогіненим відвідувачам (така собі закрита спільнота) — тоді так, але ж будь-хто може читати усі наші дописи, не лише учасники «вкурсі».
крім того, тут ідентифікатор — ім'я і прізвище, а не ім'я, прізвище і ЩЕ ЯКИСЬ атрибут;
тобто умовно кажучи якби Микола Трохимович вів блог і називався просто своїм іменем — це був би ПЕРСОНАЛЬНИЙ блог людини.
якби називався, наприклад «блог Миколи Трохимовича, міського голови» — маємо ЩЕ ЯКИСЬ атрибут, у цьому випадку атрибут посади.
рівно як і тут ми маємо НЕособисті блоги — від ГМ «ОПОРА», від Літкафе тощо.
Прогледіли, швидше за все, на прикладі передруків моїх постів у мережі «В Контакте», які там підписуються саме в якості «для ВКурсі.ком» з гіперпосиланням на першоджерело (http://vkursi.com/) — і що, як зазначалось вище, є особистою преференцією автора. ВКурсі.ком є спільнотою саме в тій мірі, в якій реєстрація є ланцюговою (за принципом «друзі» і «друзі друзів»), а також за фактом можливості двосторонньої комунікації виключно в полі зареєстрованих користувачів. Проте, безперечно, не для всіх цей фактор є першорядним — хоча ігнорувати оточення ін. дописувачів не зовсім просто. Персоналізованість блогу неповна в тому, що можливість коментування постів відкрита для всіх учасників мережі — таким чином, реєструючись, новий дописувачів може або цілковито блокувати коментарі, або дозволяти їх для всіх авторів ВКурсі.ком. Інша ремарка: реєструючись на ВКурсі.ком, користувач приймає правила Концепції, яка регламентує мережу, що вже у значній мірі «соціалізує» авторів. Атрибути є на всіх блогоплатформах — виражені щонайменше логотипами і доменними назвами: ***.blogspot.com, ***.livejournal.com, ***.vkursi.com. Неособисті блоги — окрема частина ВКурсі.ком, яка розвивається за узгодженням із модераторами мережі, зокрема, на принципі партнерства із ВКурсі.ком у цілому як із проектом (інформаційна підтримка, картки знижок для рейтингових блогерів, співпраця в реальному секторі (спільні заходи, зустрічі) і т.д.). Формат таких блогів регламентований їхньою темою та організаційною приналежністю — з правом модераторів уточнювати адресне розміщення постів (точні посилання).
Своєрідним суб'єктом інформаційної діяльності ВКурсі.ком стає de facto та опосередковано в разі ведення на його платформі блогів журналістів або ж у разі елементарного обміну новинами формально або напівформально між самими блогерами. Інформаційним партнером ВКурсі.ком позиціонується в разі ведення на його платформі у форматі т.зв. «колективних» блогів (у моїй особистій класифікації — «тематичних») — відповідних сторінок переважно анонсового характеру (e.g. «Literatur Cafe», «Meridian Czernowitz», «Компот» та ін.). Надаючи таку можливість і допускаючи в комунікативний дискурс не зовсім особисті тексти, ВКурсі.ком в якості віддачі отримує анонсуюче позиціонування мережі як інформаційного партнера, ретрансляцію її контенту або ж інші форми лояльності до блогерів у цілому чи вибірково (за рейтингом). Усі ці моменти розробляються та реалізуються модераторами (ініціаторами всього проекту) на громадських засадах, de facto дотаційно в усіх відношеннях. Опція ведення виключно особистих записів (без потрапляння на Головну сторінку і до стрічки ретрансляції) буде більш повноцінно реалізована в оновленій версії ВКурсі.ком.
Швидше, через відсутність вільного часу, котрий будь-який дописувач (в Інтернеті і за його межами) змушений ділити між переживанням життя — та його описом для інших.
Панове, мені здається, що ви трохи зійшли на манівці. Тут годилося би говорити про виставу. А вона була справді фантастичною. Після неї уявити Швейка не-Бенюка просто неможливо. А перевтілення Хостікоєва? Що вони витворяли на сцені! Хотів написати ще щось, але таке, справді, жодними слова не описати.
Більшість дискусій у коментарях мають погану звичку відхилятись від теми і самочинно сходити на власні манівці. Особливо за обставини, що окремі панів на виставі і ноги не виднілось.
АБСОЛЮТНО ЗГОДЕН!
все, окрім вистави тут більше ні про шо ані слова:)
ХОСТІКОЄВ взагалі підірвав усіх… у нього настільки яскравий образ, і він його настільки реалізував — дійсно підібрати слів важко.
о-о-о, його душевні спогади про гувернантку, інших жінок — БОМБА!
Бенюк захоплює потраплянням в образ Швейка. Хостікоєв грає принаймні трьох. І це виразна градація. Від непримітного Шпика на початку, через досить колоритного Священика, до неймовірного надпоручника Лукаша.
А як у виставі обіграний оцей епізод: «Надпоручник Лукаш був типовим кадровим офіцером струхлілої австрійської монархії. Кадетський корпус виховав з нього гібрида. В товаристві говорив по-німецькому, писав по-німецькому, але книжки читав чеські, а коли викладав у
школі однорічників, що складалася з самих чехів, говорив їм на вухо: „Будьмо
чехами, але щоб про це ніхто не знав. Я — теж чех“. Він дивився на чеську національність, ніби на якусь таємну організацію, яку найкраще обходити десятою дорогою».
Тільки замість німецької та чеської — російська й українська. «Тож випиймо за нашу рідну чеську мову!»
Воно ж бо й не дивно, адже Ґрабал теж чех. Виявляється між нами й чехами є чимало спільного. До речі, в чехів можна дечого повчитися у плані пуризму (це до теми Язык, що ріже вуха).
ой не знаю…
чехи як лиш отримали можливість так пресанули німецьку на всю катушку; чеську підняли за якісь лічені роки!
куди їм до нашого товчіння води в ступі:)
вони й при союзі були іншими. як туди радянські війська ввели в 68 — то простий совєцький вояка з якогось мухосранська міг на власні очі побачити як же можуть жити люди; і наскільки це небо і земля.
голодранці прийшли «рятувати» країну, шо жила в зовсім непоганому добробуті.
Ірландцям і фінам «пресанути» (англійську та шведську) так і не вдалося. Не зважаючи на приналежність конкурентних мов до різних мовних груп. На добробуті народів це по факту не сказалось. Не більше, ніж політ-інформація.
Близькість все-таки є. Але з чехами початку (як у Гашека), чи середини (як у Ґрабала) ХХ ст. Просто чехи переросли ці речі й рухаються далі, а наш віз і досі там.
чого ми завжди «досі там», і постійно не як у людей?
настільки неймовірно, шо я деколи навіть схиляюся до думки Кожелянка який пояснював це чисто станом справ у астралі:)
бо матеріальним чимось і логічним — не осягнути
Закликав не сходити на манівці — і сам туди ж. Наскільки органічно Бенюку з Хостікоєвим вдалося обіграти чесько-німецьку мовну колізію, настільки близькими, в даному випадку, виявилися нам чехи. Решта — фантазії та домисли:)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі. Увійти
або
Зареєструватися.
Увійти за допомогою профілю:
Facebook
або
Вконтакте
46 коментарів
я висвітлював тут це У СВОЄМУ ОСОБИСТОМУ блозі, для читачів мого особистого персонального блогу;
якшо у мене є блог на блогспоті — це ж не означає, шо я висвітлюю події для блогспот.ком чи, наприклад, для livejournal.com?:)
у меншій мірі, але, мабуть, те саме.
якби вкурсі як площадка була закрита для перегляду незалогіненим відвідувачам (така собі закрита спільнота) — тоді так, але ж будь-хто може читати усі наші дописи, не лише учасники «вкурсі».
крім того, тут ідентифікатор — ім'я і прізвище, а не ім'я, прізвище і ЩЕ ЯКИСЬ атрибут;
тобто умовно кажучи якби Микола Трохимович вів блог і називався просто своїм іменем — це був би ПЕРСОНАЛЬНИЙ блог людини.
якби називався, наприклад «блог Миколи Трохимовича, міського голови» — маємо ЩЕ ЯКИСЬ атрибут, у цьому випадку атрибут посади.
рівно як і тут ми маємо НЕособисті блоги — від ГМ «ОПОРА», від Літкафе тощо.
просто ми трошки різними мовами розмовляли:)
під персональним блогом я не маю на увазі «несоціалізований», «відокремлений», "ізольований";
це зовсім інша класифікація.
хоча сам факт, шо вкурсі позиціонує себе не просто як площадку, а й як такий собі певний суб'єкт інформаційної діяльності — це деколи насторожує.
Сергій — переможець у номінації «НАЙАКТИВНІШИЙ ГЛЯДАЧ»
все, окрім вистави тут більше ні про шо ані слова:)
ХОСТІКОЄВ взагалі підірвав усіх… у нього настільки яскравий образ, і він його настільки реалізував — дійсно підібрати слів важко.
о-о-о, його душевні спогади про гувернантку, інших жінок — БОМБА!
школі однорічників, що складалася з самих чехів, говорив їм на вухо: „Будьмо
чехами, але щоб про це ніхто не знав. Я — теж чех“. Він дивився на чеську національність, ніби на якусь таємну організацію, яку найкраще обходити десятою дорогою».
Тільки замість німецької та чеської — російська й українська. «Тож випиймо за нашу рідну чеську мову!»
чехи як лиш отримали можливість так пресанули німецьку на всю катушку; чеську підняли за якісь лічені роки!
куди їм до нашого товчіння води в ступі:)
вони й при союзі були іншими. як туди радянські війська ввели в 68 — то простий совєцький вояка з якогось мухосранська міг на власні очі побачити як же можуть жити люди; і наскільки це небо і земля.
голодранці прийшли «рятувати» країну, шо жила в зовсім непоганому добробуті.
нє, ми порівняно з ними — аутсайдери.
настільки неймовірно, шо я деколи навіть схиляюся до думки Кожелянка який пояснював це чисто станом справ у астралі:)
бо матеріальним чимось і логічним — не осягнути