Третя

Крім Бенюка і Хостікоєва — там ще є отака ось цікава жіночка; яка вельми прикрашає виставу і демонструє чудову хореографію.
ПРО ВИСТАВУ ТРОШКИ БІЛЬШЕ СЛІВ ТУТ,
список переможців Фестивалю в різних номінаціях тут.
«Народний театральний критик» — саме так називається номінація де мене було визнано переможцем.

46 коментарів

Роман Дзик
Дуже мало (фото, тексту), як на останній фестивальний день. Але все одно вітаємо зі званням Народного (Народний театральний критик).
Святослав Вишинський
Відсутня публіка просить уточнення та можливого прояснення.
Лілія Шутяк
Микола удостоївся звання народного театрального критика як людина, яка найоперативніше висвітлювала усі фестивальні події)
Святослав Вишинський
Це було оголошено публічно (централізовано), чи залишилось на рівні народної ж ініціативи?
Лілія Шутяк
Ні, це було проголошено після вистави «ШВЕЙК» зі сцени театру)
Святослав Вишинський
Якщо Микола Костинян висвітлював театральні події виключно на «Буковина Online» і ВКурсі.ком, то це позитивно свідчить про факт зростання значення мережевих ЗМІ в житті регіону.
Володимир Карагяур
Давай змвстовніше про це на завтрішній зустрічі.
Лілія Шутяк
Слава мережевим ЗМІ!
Святослав Вишинський
Специфіка мережевих ЗМІ в тому, що як творять їх, так і споживають та — славлять — одні і ті ж учасники мережевого процесу.
Роман Дзик
Таке собі мережеве самозадоволення (тут проситься один варваризм)
Святослав Вишинський
Швидше, постмодернове «вбивство» фіксованих суб'єкт-об'єктних відносин і їх ігрова зміна в ході процесу.
Роман Дзик
Це не суперечить метафоричному вживанню варваризму, який я мав на увазі вище
Микола Костинян
слава ШВИДКОСТІ й оперативності мережевих змі:))))
Роман Дзик
Або ж про зростання значення театру для тих самих ЗМІ — з іншого боку.
Святослав Вишинський
У даному випадку знаковішим є зростання значення театру не стільки для ЗМІ, скільки взагалі для певної категорії молодих людей, що свідчить також про формування нехай і нечисельної, однак стійкої групи зацікавлення мистецьким процесом (багато в чому акумульованої літературною спільнотою навколо «Literatur Cafe»).
Микола Костинян
я не згідний з формулюванням «для вкурсі.ком».
я висвітлював тут це У СВОЄМУ ОСОБИСТОМУ блозі, для читачів мого особистого персонального блогу;
якшо у мене є блог на блогспоті — це ж не означає, шо я висвітлюю події для блогспот.ком чи, наприклад, для livejournal.com?:)
Святослав Вишинський
Цитата: "… На «Буковина Online» і ВКурсі.ком..." — не помічено «для». Втім, позиціонування ведення свого блогу як строго індивідуального або ж розгляд його в контексті більшої спільноти (в даному випадку блоги ВКурсі.ком, на відміну від «LiveJournal» чи «BlogSpot», пов'язані в єдину систему) — становить, швидше, особисту преференцію авторів. Для більшості ВКурсі.ком усе-таки є першочергово комунікативною спільнотою. В майбутньому вдосконалення функціоналу мережі дозволить розвинути цю диверсифікацію.
Микола Костинян
дійсно, прогледів:)
у меншій мірі, але, мабуть, те саме.
якби вкурсі як площадка була закрита для перегляду незалогіненим відвідувачам (така собі закрита спільнота) — тоді так, але ж будь-хто може читати усі наші дописи, не лише учасники «вкурсі».
крім того, тут ідентифікатор — ім'я і прізвище, а не ім'я, прізвище і ЩЕ ЯКИСЬ атрибут;
тобто умовно кажучи якби Микола Трохимович вів блог і називався просто своїм іменем — це був би ПЕРСОНАЛЬНИЙ блог людини.
якби називався, наприклад «блог Миколи Трохимовича, міського голови» — маємо ЩЕ ЯКИСЬ атрибут, у цьому випадку атрибут посади.

рівно як і тут ми маємо НЕособисті блоги — від ГМ «ОПОРА», від Літкафе тощо.
Святослав Вишинський
Прогледіли, швидше за все, на прикладі передруків моїх постів у мережі «В Контакте», які там підписуються саме в якості «для ВКурсі.ком» з гіперпосиланням на першоджерело (http://vkursi.com/) — і що, як зазначалось вище, є особистою преференцією автора. ВКурсі.ком є спільнотою саме в тій мірі, в якій реєстрація є ланцюговою (за принципом «друзі» і «друзі друзів»), а також за фактом можливості двосторонньої комунікації виключно в полі зареєстрованих користувачів. Проте, безперечно, не для всіх цей фактор є першорядним — хоча ігнорувати оточення ін. дописувачів не зовсім просто. Персоналізованість блогу неповна в тому, що можливість коментування постів відкрита для всіх учасників мережі — таким чином, реєструючись, новий дописувачів може або цілковито блокувати коментарі, або дозволяти їх для всіх авторів ВКурсі.ком. Інша ремарка: реєструючись на ВКурсі.ком, користувач приймає правила Концепції, яка регламентує мережу, що вже у значній мірі «соціалізує» авторів. Атрибути є на всіх блогоплатформах — виражені щонайменше логотипами і доменними назвами: ***.blogspot.com, ***.livejournal.com, ***.vkursi.com. Неособисті блоги — окрема частина ВКурсі.ком, яка розвивається за узгодженням із модераторами мережі, зокрема, на принципі партнерства із ВКурсі.ком у цілому як із проектом (інформаційна підтримка, картки знижок для рейтингових блогерів, співпраця в реальному секторі (спільні заходи, зустрічі) і т.д.). Формат таких блогів регламентований їхньою темою та організаційною приналежністю — з правом модераторів уточнювати адресне розміщення постів (точні посилання).
Микола Костинян
все так.
просто ми трошки різними мовами розмовляли:)

під персональним блогом я не маю на увазі «несоціалізований», «відокремлений», "ізольований";
це зовсім інша класифікація.

хоча сам факт, шо вкурсі позиціонує себе не просто як площадку, а й як такий собі певний суб'єкт інформаційної діяльності — це деколи насторожує.
Святослав Вишинський
Своєрідним суб'єктом інформаційної діяльності ВКурсі.ком стає de facto та опосередковано в разі ведення на його платформі блогів журналістів або ж у разі елементарного обміну новинами формально або напівформально між самими блогерами. Інформаційним партнером ВКурсі.ком позиціонується в разі ведення на його платформі у форматі т.зв. «колективних» блогів (у моїй особистій класифікації — «тематичних») — відповідних сторінок переважно анонсового характеру (e.g. «Literatur Cafe», «Meridian Czernowitz», «Компот» та ін.). Надаючи таку можливість і допускаючи в комунікативний дискурс не зовсім особисті тексти, ВКурсі.ком в якості віддачі отримує анонсуюче позиціонування мережі як інформаційного партнера, ретрансляцію її контенту або ж інші форми лояльності до блогерів у цілому чи вибірково (за рейтингом). Усі ці моменти розробляються та реалізуються модераторами (ініціаторами всього проекту) на громадських засадах, de facto дотаційно в усіх відношеннях. Опція ведення виключно особистих записів (без потрапляння на Головну сторінку і до стрічки ретрансляції) буде більш повноцінно реалізована в оновленій версії ВКурсі.ком.
Микола Костинян
дякую за ваші вітання:)
Володимир Карагяур
А кого назвали найкращим критиком серед глядачів? Надіюсь Сергія! Є там така просто патріот театру.
Микола Костинян
bukovynaonline.com/zoloti-oplesky-2010-peremogci/
Сергій — переможець у номінації «НАЙАКТИВНІШИЙ ГЛЯДАЧ»
Роман Дзик
Очевидно, такий скупий репортаж — саме через скромність.
Святослав Вишинський
Швидше, через відсутність вільного часу, котрий будь-який дописувач (в Інтернеті і за його межами) змушений ділити між переживанням життя — та його описом для інших.
Роман Дзик
Панове, мені здається, що ви трохи зійшли на манівці. Тут годилося би говорити про виставу. А вона була справді фантастичною. Після неї уявити Швейка не-Бенюка просто неможливо. А перевтілення Хостікоєва? Що вони витворяли на сцені! Хотів написати ще щось, але таке, справді, жодними слова не описати.
Святослав Вишинський
Більшість дискусій у коментарях мають погану звичку відхилятись від теми і самочинно сходити на власні манівці. Особливо за обставини, що окремі панів на виставі і ноги не виднілось.
Микола Костинян
не зветься просто: ОФТОП :)
Микола Костинян
АБСОЛЮТНО ЗГОДЕН!
все, окрім вистави тут більше ні про шо ані слова:)

ХОСТІКОЄВ взагалі підірвав усіх… у нього настільки яскравий образ, і він його настільки реалізував — дійсно підібрати слів важко.
о-о-о, його душевні спогади про гувернантку, інших жінок — БОМБА!
Лілія Шутяк
Справді, душевні спогади про жінок — це просто ШОСЬ надзвичайне! Заздріть усі, хто не був і не бачив!
Микола Костинян
«ты для меня навсегда останешься ребёнком...» :))))))
Роман Дзик
Слова гувернантки. Хто не в курсі :)
Роман Дзик
Бенюк захоплює потраплянням в образ Швейка. Хостікоєв грає принаймні трьох. І це виразна градація. Від непримітного Шпика на початку, через досить колоритного Священика, до неймовірного надпоручника Лукаша.
Роман Дзик
А як у виставі обіграний оцей епізод: «Надпоручник Лукаш був типовим кадровим офіцером струхлілої австрійської монархії. Кадетський корпус виховав з нього гібрида. В товаристві говорив по-німецькому, писав по-німецькому, але книжки читав чеські, а коли викладав у
школі однорічників, що складалася з самих чехів, говорив їм на вухо: „Будьмо
чехами, але щоб про це ніхто не знав. Я — теж чех“. Він дивився на чеську національність, ніби на якусь таємну організацію, яку найкраще обходити десятою дорогою».
Тільки замість німецької та чеської — російська й українська. «Тож випиймо за нашу рідну чеську мову!»
Микола Костинян
лиш російська монархія, схоже, трухліти й розпадатися не збирається :))))))
Микола Костинян
гарно сквозить ця тема в «я обслуговував англійського короля» як на мене
Роман Дзик
Воно ж бо й не дивно, адже Ґрабал теж чех. Виявляється між нами й чехами є чимало спільного. До речі, в чехів можна дечого повчитися у плані пуризму (це до теми Язык, що ріже вуха).
Микола Костинян
ой не знаю…
чехи як лиш отримали можливість так пресанули німецьку на всю катушку; чеську підняли за якісь лічені роки!
куди їм до нашого товчіння води в ступі:)
вони й при союзі були іншими. як туди радянські війська ввели в 68 — то простий совєцький вояка з якогось мухосранська міг на власні очі побачити як же можуть жити люди; і наскільки це небо і земля.
голодранці прийшли «рятувати» країну, шо жила в зовсім непоганому добробуті.

нє, ми порівняно з ними — аутсайдери.
Святослав Вишинський
Ірландцям і фінам «пресанути» (англійську та шведську) так і не вдалося. Не зважаючи на приналежність конкурентних мов до різних мовних груп. На добробуті народів це по факту не сказалось. Не більше, ніж політ-інформація.
Роман Дзик
Близькість все-таки є. Але з чехами початку (як у Гашека), чи середини (як у Ґрабала) ХХ ст. Просто чехи переросли ці речі й рухаються далі, а наш віз і досі там.
Микола Костинян
чого ми завжди «досі там», і постійно не як у людей?
настільки неймовірно, шо я деколи навіть схиляюся до думки Кожелянка який пояснював це чисто станом справ у астралі:)
бо матеріальним чимось і логічним — не осягнути
Роман Дзик
Закликав не сходити на манівці — і сам туди ж. Наскільки органічно Бенюку з Хостікоєвим вдалося обіграти чесько-німецьку мовну колізію, настільки близькими, в даному випадку, виявилися нам чехи. Решта — фантазії та домисли:)
Тільки зареєстровані та авторизовані користувачі можуть залишати коментарі.
або Зареєструватися. Увійти за допомогою профілю: Facebook або Вконтакте